Вівторок, 20.11.2018, 20:47
Вітаю Вас Гість | RSS

Головлівський НВК

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 21
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2017 » Лютий » 21 » Річниця Афганістану
15:34
Річниця Афганістану

Війна… , яке коротке і страшне слово… . Це смерть, сльози матерів, наречених, що недолюбили своїх хлопців, це поминальний дзвін і тепло свічки.   Чи треба взагалі згадувати про війну? Деякі кажуть, що не треба, а ми думаємо, що треба.Треба говорити про це лихо до тих пір, поки людство всього світу не скаже: “Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було”.

15 лютого – річниця виводу військ з Афганістану. І ми, молоде покоління, повинні знати про страшні сторінки безглуздої афганської війни, пам’ятати, що серед нас живуть люди, які в 20–30 років стали свідками і учасниками цих воєнних дій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, подвигом, героїзмом.  Афганська війна … брудна, неоголошена, розпочалася 25 грудня 1979 року в часи брежнєвської доби.  У цей день радянські війська введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов’язку.   Війна… . Чорним смерчем пронеслась над просторами України, зачепила багато родин, які віддавали своїх синів до армії, не відаючи, через яке пекло їм доведеться пройти.

        Заплакало небо дощами,

        Біль і туга зійшлися клином,

        Свистіли кулі над Афганом,

        Прощається мати із сином.

        Котилися сльози рікою.

        Ще б жити – та віку немає.

        Лишилась невістка вдовою

        Й онучка за батька питає.

        Прощається мати із сином ….

        Прощаються гори й долини,

        І більшого горя немає, –

        Як жити їй без дитини?

        Лиш чорна хустина.

        Німа домовина …

        “Прости”, – ледь шепче вустами.

        Лиш чорна хустина – то туга за сином,

        Заплакало небо дощами

За довгих 10 років війни на цвинтарях України з’явилося понад 15 тисяч свіжих могил з фотографіями юних облич.

        Очі туманить ядуча сльоза,

        Руки скувала утома,

        Палить їй душу афганська гроза –

        Син не вернувся додому.

        В неї він був ясночолий, як світ,

        Сонячно так усміхався,

        Ще й двадцяти не було йому літ,

        Юним навік і зостався.

        Ясеночки! Синочки! Сини!

        Мати солдата. Колосочки вкраїнського поля,

        Скільки ж вас не вернулись з війни?

        Скільки гибіє ще у неволі?

        …Роки летітимуть, мов журавлі,

        Та не полегшає втрата,

        Доки ходитиме по землі.

А на могильних плитах довго забороняли писати справжню причину загибелі, байдуже посилаючись на інтернаціональний обов’язок, від чого передчасно посивілим батькам було вдвічі важче.

З цього приводу у закладі було проведено ряд виховних заходів до річниці виведення радянських військ з Афганістану. Також цій знаменній події у нашому закладі було присвячено лижний крос між командами учнів 9 та 11 класів. 

                              

Переглядів: 53 | Додав: LVS | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Лютий 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
Block title
Block content